100-річний ювілей жительки Руданського Дарії Федорівни Мацишеної
100-річчя – це особливе, Богом благословенне свято, адже не кожному судилося зустріти такий ювілей. Втішно, що у нашій Шаргородській громаді є, небом обрані люди-довгожителі, яким доля подарувала такий винятковий подарунок – сотий день народження.
Щирими словами привітань, яскравими квітами, теплими обіймами, почесними відзнаками Шаргородської міської ради сьогодні міський голова Володимир Барецький привітав із особливим – 100-річним ювілеєм жительку с. Руданське Дарію Федорівну Мацишену.
Народилася шанована ювілярка в 1926 році в Руданському. Усе життя сумлінно працювала в сільському господарстві. «На полях, на баштані, в ланці. Де лиш була потрібна праця рук – ніколи себе не жаліла» - так відгукується про трудовий шлях іменинниця.
За роки життя вона заслужила щиру повагу і любов серед односельців. Її знають, як роботящу господиню, привітну співрозмовницю, щедру душею людину. Смачнючий хліб, який випікали невтомні руки пані Дарії, пригадують і сьогодні, колись маленькі діти, а зараз вже дорослі односельчани. Адже вона завжди щедро пригощала дітей на вулиці всім, чим була багата її господа.
«Я вас так чекала» - сказала іменинниця і по-материнськи обійняла Володимира Івановича. Привітна і щира вона сама проводжала всіх у дім. У її світлій пам'яті виринали спогади та історії минувшини, котрими вона ділилася із нами. «Я не думала, що буду стільки жити, бо й слабувала і по лікарнях ходила. Й сама дивуюся, що Бог дав мені стільки віка» - ділилася думками ювілярка.
Поряд із Дарією Федорівною проживає її зять Дмитро Іванович Коляса, якому теж вже не мало не багато - 85 літ. Її донька відійшла у вічність, тож залишились вони у двох хазяйнувати. Зять до неї виключно з повагою на «Ви», а вона до нього, як до рідної дитини. Рідко й зустрінеш десь подібне.
Сто років життя - ціла епоха, сповнена праці і випробувань, радощів і труднощів, мудрості та безцінного досвіду. Такий життєвий шлях – це дар Божий, наповнений різнобарв’ям подій, надій і сподівань, віри та любові. Але найбільшою нагородою для себе ювілярка вважає своїх трьох онуків і п’ятьох правнуків. А ще щиро просить у Господа благодаті дочекатися праправнуків.
Проводжала всіх іменинниця до самих воріт. Щиро раділа, посміхалася, бажала щасливої дороги, безустанно дякувала і по-материнськи благословляла.
"Дякую Богу за такі гарні зустрічі, за особливих людей і виняткові події", - підсумував міський голова Володимир Барецький.
