Проєкт «Голоси пам’яті: вірші, народжені любов’ю - КОЛИСКОВА РОЗБИТОГО СЕРЦЯ»
Іноді біль знаходить слова. І тоді народжується поезія, яка стає не лише особистою сповіддю, а й пам’яттю, що залишається жити в серцях людей.
Учасниця групи підтримки для матерів, дружин та сестер полеглих Захисників і Захисниць України Центру Життєстійкості Шаргородської територіальної громади пані Людмила Кушнір пережила найстрашніше, що може випасти на долю матері, — втрату двох синів.
Її сини — Вячеслав (позивний «Маус») та Євген (позивний «Юкі») — віддали свої життя, захищаючи Україну. Біль, любов, спогади й незгасна віра знайшли своє відображення у віршах, які пані Людмила писала протягом цього непростого шляху.
Завдяки сприянню єпископа помічника Київсько-Житомирської дієцезії Олександра Язловецького ці поетичні твори були видані окремою збіркою. Особливо цінним є те, що до книги увійшли не лише поезії матері, а й вірші, написані її сином Вячеславом. Це справжній діалог матері й сина крізь час, любов і вічність.
Саме під час роботи з родиною народилася нова ідея — створити особливий відеопроєкт «Голоси пам’яті», до якого радо долучилася релігійна громада парафії святого Флоріана у місті Шаргород.
Ініціаторкою проєкту стала соціальна менеджерка Центру Життєстійкості Шаргородської територіальної громади Марія Паламарчук, яка запропонувала релігійній спільноті та Родинному творчому об'єднанню Дудко — Олександрі та її братові Віталію— створити фільм, у якому жителі Шаргородської громади читатимуть вірші зі збірки Людмили Кушнір.
Мета проєкту — зробити так, щоб голос матері, її біль, її любов і пам’ять про синів почули багато людей. Щоб кожен вірш оживав у новому голосі — голосі вчителя, психолога, священника, волонтера, молоді, старшого покоління. Адже пам’ять — це спільна відповідальність громади.
Це відео стане окремою історією. Це не просто читання поезії, а щира розмова про любов, втрату, незламність і вдячність тим, хто віддав своє життя за свободу України.
Проєкт покликаний підтримати родини полеглих воїнів, зберегти живу пам’ять про наших Героїв та показати, що громада пам’ятає, співпереживає і продовжує нести цю пам’ять наступним поколінням.
Бо Герої живуть доти, доки звучать їхні імена. А слова, народжені материнським серцем, здатні торкнутися кожного й назавжди залишитися у пам’яті людей.
Центр Життєстійкості Шаргородської територіальної громади
