Мальовниче місто Шаргород

     Свою назву місто Шаргород бере від ім’я родоначальника Яна Замойського, засновника міста, Флоріана Шарого, тобто Сірого. Невеличке красиве українське містечко, поєднане з давнім польським містом Замость.

      В другій половині 16 століття для захисту держави від постійних набігів татар польський уряд, починає заохочувати будівництво замків, у тому числі в Брацлаві, Буші, Бершаді і т.д. Особливою потребою була споруда фортеці на правобережжі річки  Мурафи (зустріч Мурашки і Ковбасної).

      Ідею колонізації Подільського краю  ініціював саме Ян Замойський – великий польський державний. Він був дуже освіченою людиною того часу. Навчався в Парижі, Страсбурзі, Падуї. Вивчав юриспруденцію. Опікувався наукою та культурою. Написав декілька трактатів латиною. Заснував у місті Замость академію.

      Саме йому, видатному політику, що зіграв неабияку роль в коронуванні Стефана Баторія, належить крилатий вираз: «Король царствует, но не управляет». За його панування він дістає титул Канцлера та верховного гетьмана Коронного. І саме тоді Ян Замойський починає прохання перед королем Стефаном Баторієм про виділення йому незаселеної Калачевої пустоші.

     І, ось, 26 березня 1579 року у Вільно великий Стефан Баторій видає Замойському  такий документ: «коли сповістив нас Ян Замойський, канцлер Великий Коронний, що на землях волостей Карчмазова, недалеко від місця злиття річок Мурашки і Ковбасної є дуже зручна місцевість, на якій він хоче закласти місто Шарий Груд і як повинно бути його укріпити, звідки можна було стримувати часті напади татар. І в цей спосіб тутешні околиці ворогом спустошені залюднити ми дозволяємо йому довести цю справу до завершення, за яке ми і наші послідовники будемо йому вдячні. З метою заохочення швидкого будівництва звільняємо останніх від моменту початку до завершення на 20 років від всіх сплат, публічних податків, дані і обов'язків»

     Через 4 роки в 1583 році в суботу після дня св. Валентина Ян Замойський вирішує питання обміну своєї власності (дідівщини) - села Праги під Варшавою на Корчмарову волость. В тому ж році до стін замка прибуло 260 чоловік.

     Ось тут в досить короткий термін за 2 роки Замойський на піднесенні, на злитті річок Мурашки і Ковбасної побудував надзвичайно міцний на той час оборонний замок і заклав тут місто  на честь родоначальника Замойських Флоріана Шарого, так  як і обіцяв королеві.

     Так біля 1585 року виникло поселення-замок, яке спочатку називалося Шарогрудек, а з 1589 одержало сучасну назву - Шаргород, а весь край назва - Шаргородськая волость.

     Невелике прикордонне поселення незабаром зайняло ключове положення в обороні як від нападів татар або розбійників, так і від місцевих козаків, що бунтували час від часу.

     Крім Шаргорода, у володіння Замойських були й інші прикордонні фортеці: Рашків, Ямпіль, Червоне, але саме Шаргород, значно краще їх укріплений став столицею українських володінь канцлера.

    В 1595 році завершилося  будівництво замка та всіх його комунікацій. Містечко стало міцним замком. В Шаргородському замку був військовий гарнізон, в якому місцеві жителі бачили захист для своїх сімей і майна.

    Гарнізон мав декілька десятків гармат і іншу зброю, а також запаси пороху і відповідну амуніцію.

    Але раз містечко було на торговому шляху з Брацлавщини до Молдови, що мало дуже важливе стратегічне значення, то він заселявся і турбувався швидко.

     Король Сигизмунд оцінюючи важливість поселення грамотою від 26 січня 1588 року обдарував його новими привілеями: «закладеному три роки тому містечку Шарогрудек, що в 6 милях від Бару, ми даруємо Магдебурзьке право, відміняючи всі польські, російські і волосні права, які йому суперечитимуть, запроваджуємо ринки в суботу, ярмарки на Новий рік, Трійцю і св. Галла. В турботі нашої про устрій життя міста, яке є перешкода для ворога, ми повелівали, щоб купці з Валахії або Туреччини, що йдуть в різні краї або воєводства, завжди сюди заїжджали і в перебігу двох днів товари свої для продажу виставляли, і лише на третій день щоб рухалися далі. Понад те ми дозволяємо жителям міста вести торгівлю з Молдавією, турками і татарами, всяку продукцію крізь по суші і по воді розвозити, а також через Бар і по  всьому краю  розвозити, торгувати, міняти без жодних перешкод і без яких-небудь мит, окрім мита на межах Шлезнська устьового. Встановлюємо склад солі, воску, риби, шкур, а також інших товарів, де б вони не були нажиті і звідки не були завезені. Під час війни або військового стану владика, а під час його відсутності управитель замка повинен старанно устежити за тим, щоб через наплив люду із за межі і їх переходи не утворилася яка-небудь небезпека для Речі Посполитої. За герб ми даємо св. Флоріана, який тримає в правій руці щит з трьома списами, а в лівій - чашу з водою, з якої пожежа заливає, на спомин того, що це місто одержало ім'я від доблесного Флоріана Шарого (Сірого).

    Користуючись цими привілеями Ян Замойський  мав чималий прибуток, а Магдебурзське право сприяло швидкому розростанню торгівлі.

     Торги і три ярмарки на рік перетворили Шаргород на великий торгівельний центр з розвиненими ремеслами.