Поради для садівників
Придбання садівного матеріалу суб’єктами господарювання, як правило, здійснюється з метою його використання для закладення багаторічних насаджень, комерційного вирощування та реалізації плодово-ягідної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Основою успіху в цій справі є садивний матеріал (саджанці), який має відповідати високій якості та мати легальне походження, оскільки від першого залежить отримання здорових багаторічних насаджень, висока врожайність та належна якість плодово–ягідної продукції, а від другого – найбільш вигідні умови її збуту.
Проте сучасне нормативно-правове регулювання ринку садивного матеріалу в Україні характеризується двома суттєвими ознаками: недосконалістю існуючих правових норм та відсутністю ефективних механізмів їх застосування. Як садівнику захистити свої інтереси в таких умовах?
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ
На перший погляд ринок садивного матеріалу урегульований. Так, ст.15 Закону України від 26.12.2002 р. № 411-IV «Про насіння і садивний матеріал» (далі – Закон No 411) передбачено, що ввести в обіг садивний матеріал можна тільки після його сертифікації. У свою чергу сертифікація можлива за умови, що садивний матеріал належить до сорту, занесеного до Реєстру сортів рослин України, який за сортовими або товарними якостями відповідає вимогам законодавства у сфері насінництва та розсадництва.
Відповідно до ст. 12 Закону № 411 право на виробництво садивного матеріалу мають лише суб’єкти господарювання, які включені до Державного реєстру суб’єктів насінництва та розсадництва, або Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу (далі – Держреєстр). Порядок його ведення затверджено постановою КМУ від 30.11.2016 р. № 882.
Такі суб’єкти зобов’язані додержуватися майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин, які регламентуються нормами Закону України від 21.04.1993 р. № 3116-XII «Про охорону прав на сорти рослин».
Іншими словами відповідно до діючого законодавства придбавати в Україні можна лише сертифіковані сорти саджанців у зареєстрованих суб’єктів розсадництва.
Фактично на практиці маємо зовсім іншу картину: значний обсяг садивного матеріалу багаторічних плодових і ягідних культур вирощується та поширюється розсадниками, не внесеними до Держреєстру. Сам садивний матеріал не проходить жодних лабораторних досліджень та інших сертифікаційних процедур і у кращому випадку супроводжується лише карантинним сертифікатом, який підтверджує відсутність тільки найбільш небезпечних вірусів і шкідників.
Це відбувається через низький рівень правової культури (садоводи не завжди в змозі оцінити негативні наслідки недотримання законодавчих норм), неналежний контроль з боку держави в особі Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, а також відсутність бази для здійснення ефективного контролю з боку недержавних структур (таких як, наприклад, галузева Асоціація «Укрсадпром»), що є найбільш ефективним і застосовується у багатьох країнах світу.
Як наслідок, на сьогодні придбати на території України якісний сертифікований садивний матеріал, який би гарантовано відповідав заявленим сортовим і товарним якостям, був позбавлений шкідників і хвороб, що в подальшому призводять до загибелі рослини або значного зниження врожайності, на сьогодні майже неможливо.
РИЗИКИ ПРИ ПРИДБАННІ САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ
Умови та порядок внесення суб’єктів господарювання до Держреєстру визначені ст. 12-2 Закону № 411 і передбачають, зокрема, наявність у такого суб’єкта кваліфікованого персоналу, належної матеріально-технічної бази та права на використання сорту рослин, щодо якого здійснюється господарська діяльність. Він несе відповідальність за якість та легальність садивного матеріалу.
Придбання садивного матеріалу у суб’єктів, які не включені до Держреєстру тягне за собою ризики придбання неякісних саджанців, виникнення спорів через порушення майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин, а також неможливість легального експорту вирощеної продукції.
Ще одним значним ризиком при придбанні саджанців у незареєстрованих суб’єктів є можлива невідповідність товарній якості садивного матеріалу.
Слід зауважити, що законодавством України встановлені мінімальні вимоги до садивного матеріалу. Тому навіть відповідність цим вимогам не гарантує покупцю бажаного результату щодо плодоносності насаджень та якості врожаю.
Законом України від 30.06.1993 р. № 3348-XII «Про карантин рослин» передбачено контроль за поширенням на території України регульованих шкідливих організмів.
Перелік таких організмів встановлюється на основі переліків шкідливих організмів, які занесені до списків А1 та А2 Європейської та Середземноморської організації захисту рослин та/або списків інших відповідних міжнародних організацій. Він готується Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері карантину рослин на основі оцінки рівня фітосанітарного ризику загрози занесення або поширення таких шкідливих організмів для рослин на території України. Перелік регульованих шкідливих організмів включає:
? карантинні організми, відсутні в Україні (список 1);
? карантинні організми, обмежено поширені в Україні (список 2);
? регульовані некарантинні шкідливі організми.
Однак на практиці значна кількість патогенних організмів, які призводять до сповільнення росту рослини, зниження врожайності, якості плодів,скорочення періоду ефективного плодоношення, не віднесена до категорії карантинних. Тому їх поширення не обмежується і, отже, не є підставою для визнання неналежної якості садивного матеріалу.
Для того, щоб запобігти придбанню заражених саджанців потрібно у договорі на поставку садивного матеріалу передбачити окремі істотні умови та механізми, які забезпечать їх виконання.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРІВ
Для уникнення вищенаведених ризиків, мінімізації можливих втрат і захисту прав та інтересів покупців садивного матеріалу слід дотримуватись наведених нижче рекомендацій при виборі постачальника:
- Постачальник садивного матеріалу повинен бути внесений до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу.
- Постачальник садивного матеріалу повинен підтвердити право на поширення сорту рослин, до якого відноситься садивний матеріал (Відповідно до ст. 12 Закону України «Про насіння і садивний матеріал». Суб’єкт, який має намір виробляти та реалізовувати садивний матеріал, повинен бути включений до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу. Якщо Суб’єкт не включений до Реєстру, він має право здійснювати реалізацію садивного матеріалу лише за умови наявності сертифікатів на садивний матеріал та додержання майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин відповідно до Закону України «Про охорону прав на сорти рослин»).
- Постачальник має надати на садивний матеріал, який він реалізує, Сертифікат на садивний матеріал багаторічних рослин, виданий у встановленому порядку уповноваженим аудитором з сертифікації (Оригінали сертифікатів, що засвідчують сортові якості насіння або садивного матеріалу, зберігаються у заявників, а сертифікатів, що засвідчують посівні якості насіння або товарні якості садивного матеріалу, – у суб’єктів, що звернулися для їх оформлення).
- Садивний матеріал має супроводжуватись карантинним сертифікатом, який видається державним фітосанітарним інспектором.
При укладенні договору на придбання садивного матеріалу обов’язково слід передбачити і окремо прописати положення щодо:
- Гарантій, які надає суб’єкт розсадництва щодо відсутності прихованих недоліків, шкідливих організмів, які можуть вплинути на товарні якості садивного матеріалу (та/або дорослої рослини, її плодів), та його відповідальність у разі їх порушення.
- Маркування садивного матеріалу, яке має здійснюватись відповідно до чинних стандартів і містити:
– назву ботанічного таксону;
– сорт;
– номер партії згідно із внутрішньогосподарським обліком суб’єкта розсадництва;
– категорію;
– генерацію;
– рік та місяць пакування;
– найменування суб’єкта розсадництва.
- Пакування та умов перевезення садивного матеріалу (тобто для саджанців повинні забезпечуватися належні умови зберігання та транспортування).
Сьогодні на стадії підготовки та доопрацювання перебуває розроблений Мінагрополітики проект Закону України «Про розсадництво багаторічних рослин», який за оцінкою Асоціаці містить багато корисних норм, що будуть введені вперше, але поряд із тим не вирішує системні проблеми садівників, а в деяких випадках утворює нові корупційні механізми у галузі, зокрема, створення органів державного контролю за легальністю поширення сортів та введення додаткових видів відповідальності.
ГУ Держпрожспоживслужби у Вінницькій бласті
Головний спеціаліст відділу контролю у сфері насінництва та розсадництва
Л.П.Борецький
