Сибірка: що необхідно знати
Сибірка – гостре небезпечне інфекційне захворювання всіх видів сільськогосподарських, домашніх і диких тварин, а також людей, яке спричиняється мікробами Аnthracis. Хвороба перебігає у надгострій, гострій і підгострій формах, а у свиней - переважно в локальній ангінозній формі. У хутрових звірів сибірка виникає як кормова інфекція.
Основним джерелом сибірки є хвора тварина, яка виділяє збудника в зовнішнє середовище з сечею, фекаліями, молоком, кров'янистими виділеннями ще до того, як з'являються характерні клінічні ознаки. Збудник сибірки належить до числа аеробних спороутворювальних мікроорганізмів й існує у вигляді двох основних форм: вегетативній і споровій.
Вегетативна форма в організмі інфікованої тварини може утворювати "капсулу". Потрапивши в навколишнє середовище, за сприятливих умов (температура не нижче 12 °С) збудник утворює спору. У споровій формі він може перебувати в грунті необмежений час, 70 і більше років, залишаючись життєдіяльним і зберігаючи патогенність. Грунт, заражений бацилами сибірки, тривалий час залишається джерелом і фактором передачі інфекції сприйнятливим тваринам.
В Україні зустрічаються лише поодинокі випадки цього страшного захворювання у тварин. Так 30.06.2017 року на Сумщині у с. Миропіллі Краснопільського району на березі річки Псла виявили тушки двох овець, які були заражені cибіркою. Чиї тварини – не встановили, захворіла одна людина.
У Вінницькій області останній випадок сибірки тварин був у 2001 році в Немирівському районі село Юрківці.
В Жмеринському районі два останніх випадки сибірки тварин були у 1972 році в с.Гибалівка, та в 1975 році в с.Рахни-Лісові (сьогодні Шпиківська ОТГ Тульчинського району) все в приватному секторі.
Підстави підозрювати сибірку: Раптова загибель тварин у пасовищний період на раніше неблагополучній території або після ґрунтових робіт, сильних злив і паводків. Гострота і тяжкість хвороби, її септичний характер (пропасниця), наявність карбункулів, а у свиней - ознаки ангіни.
- Швидкість розкладання трупів, відсутність заклякання, кров'янисті витікання з природних отворів.
Шляхи передачі інфекції:
- Аліментарний - шляхом приготування та вживання їжі з м'яса, отриманого від хворих тварин.
- Аерогенний (повітряно-пиловий) - шляхом інгаляції спор.
- Трансмісивний - через укуси комах (гедзі, мухи, комарі).
Профілактика сибірки:
- У разі появи ознак захворювання тварин на сибірку потрібно негайно звернутися до лікаря ветеринарної медицини чи до територіального органу Держпродспоживслужби.
- Категорично забороняється вживати м'ясо і молоко тварин, уражених хворобою.
- Працівників ферм, підприємств з переробки шерсті й шкіри, м'ясокомбінатів імунізують сибірковою живою вакциною СТІ (одноразове нашкірне або підшкірне введення і ревакцинація за 1 рік). За особами, які контактували з хворими на сибірку тваринами, спостерігають протягом 2 тижнів. У випадку можливого зараження проводять екстрену профілактику антибіотиками ( не пізніше 5 діб після контакту з подозрілими об'єктами).
Враховуючи шляхи і основні чинники передачі збудника сибірської виразки, населенню необхідно пам'ятати про небезпеку подвірного забою тварин без ветеринарного огляду, придбання м'яса в місцях «стихійної торгівлі» тощо, а також про необхідність термінового звернення за медичною допомогою в разі прямого контакту з твариною з підтвердженим діагнозом сибірки та при наявності перших ознак захворювання. Особлива увага сільських жителів повинна бути приділена місцям випасання домашніх тварин, де раніше були розміщені худобомогильники.
Основним засобом боротьби з сибіркою є щеплення всіх видів сільськогосподарських тварин. За 6 місяців в 3-х ОТГ Шаргородській, Мурафській та Джуринській щеплено проти сибірки ВРХ- 2318 голів, ДРХ-155 голів, коней-25 голів. Щеплення сільськогосподарських тварин проводиться з 3місячного віку.
Пам’ятайте: хворобу легше попередити ніж лікувати!
Жмеринське районне управління Головного управління
Держпродспоживслужби у Вінницькій області
